Що встигло зробити Антикорупційне бюро за 3 місяці

Наказом президента Петра Порошенка у квітні цього року було створено Національне антикорупційне бюро (НАБУ), що в майбутньому боротиметься з корупцією на найвищих щаблях влади.

Новостворений орган матиме одне центральне та шість регіональних управлінь і налічуватиме штат у 700 працівників. Усі вони отримуватимуть надвисоку, порівняно з іншими держслужбовцями, заробітну плату – 20-50 тис. грн. Таку норму передбачено, щоб убезпечити працівників від недобросовісної роботи та спокуси перед хабарами.

Водночас кожен охочий отримати посаду в НАБУ повинен мати вищу юридичну освіту, два роки стажу і пройти відбірковий конкурс, що складається із чотирьох етапів.

Згідно з вимогами законодавства, керівництво Антикорупційного бюро має двічі на рік звітувати про свою роботу, і перший звіт припав саме на початок серпня. INSIDER підготував основні тези доповіді директора НАБУ Артема Ситника про перші результати роботи бюро.

Відбір кандидатів

Прийом документів від кандидатів на посади в НАБУ оголосили ще 23 квітня, та саму процедуру проведення конкурсу розпочали лише на початку червня. Це було пов’язано з тим, що, згідно із законом, до конкурсної комісії мали входити делегати від Ради громадського контролю, яка тоді ще не була сформована.

Членів Ради також обирали за конкурсом, але не таким складним – за допомогою інтернет-голосування. Восьмого червня вона була остаточно сформована, а вже наступного дня завершили й формування конкурсної комісії. Лише тоді почався безпосередній набір кадрів.

На той момент свої документи на участь у конкурсі подали понад 4,2 тисячі кандидатів. Через складність процедури і значну кількість людей відбір на основну частину посад досі триває. Окрім заступників директора бюро, яких було призначено окремими наказами, сьогодні до штату зараховано лише 15 працівників.

"Ми не ставили собі за завдання набрати будь-кого. Якщо ми бачили, що немає кандидата, який би зміг перекрити той чи інший напрямок, ми оголошували повторний конкурс. Наприклад, така ситуація була з посадами керівників оперативно-технічного та юридичного управлінь, на які не знайшлося гідних кандидатів", - розповідає директор НАБУ Артем Ситник.

 

За словами Ситника, одним із найскладніших є конкурс на посади детективів. Він складається із чотирьох етапів. Перший – це тестування з перевірки знання законодавства. До нього було допущено 2500 осіб, із яких 980 склали іспит успішно. Другий – це тестування на загальні здібності. Його пройшли лише 222 кандидати, яких було допущено до третього етапу – психологічного тестування. Він наразі не завершений, але найближчим часом результати буде відомо.

У НАБУ розраховують визначити переможців конкурсу на посади детективів до 25 серпня. Того самого дня вони розпочнуть курс спеціальної підготовки перед початком роботи.

Директор бюро зазначає, що, як і планували раніше, орган буде повністю готовий розпочати роботу вже першого лютого, та є одна перешкода, що може стати на заваді, – Антикорупційної прокуратури, яка має контролювати роботу НАБУ, досі не створено, а без неї роботу розпочинати не можна.

"Ми впритул наблизилися до початку роботи бюро. Вересень буде витрачено на тренування наших працівників, і вже першого жовтня ми будемо готові. Але в мене є побоювання, що до цього часу не буде створено спеціальної Антикорупційної прокуратури, яка буде здійснювати нагляд за проведенням досудового розслідування детективами бюро. Я сподіваюсь, що найближчим часом це питання буде вирішено", - повідомив Ситник.

Якщо воно все ж буде вирішено, то в новоспечених детективів уже з першого дня буде вдосталь роботи. За словами Ситника, незважаючи на те, що штат працівників досі у процесі формування, до бюро вже активно надходять повідомлення про корупційні діяння. Поки що їх, звичайно ж, відкладають, але директор НАБУ пообіцяв, що їх обов’язково розглянуть. 

 

главная полоса

"З появою Гризлова мало що змінилося. Ви дискусію навколо Сталіна уявляєте?"
Здесь мы оставляем тексты, которые нам показались самыми знаковыми
Что означало быть проукраинским ультрасом в Крыму в начале оккупации, и как они живут сейчас